середу, 3 червня 2009 р.

УВАГА: Псевдохристиянська "чорнуха" неподалік храму у Львові!

У древньому м. Львові недалеко від храму св. Андрія та поруч місцевого державного історичного архіву на пл. Соборній ось уже тривалий час продають поруч із християнськими книгами єретичну літературу - "одкровення" вчительки-народознавця з Буковини Гарафіни Маковій, яка під прикриттям християнських світлих істин чинить темні справи...

Продають ці "заряджені книги" переважно старші жіночки. Часом їх охороняють... Хто безстрашно виступав проти цього беззаконня, того "маковійці" навіть переслідували. Раніше вони поширювали цю окультну писанину прямо на території храму, проте через зауваги та протести свідомо віруючих християн посунулися дещо далі - та нецерковну територію...

У храмі св. Андрія висить немало часу зліва при вході душпастирська осторога, щоб вірні не ловитися на ці книги, котрі є небезпекою для віри і є з області магії та забобонства. Та, як видно, духовні сліпці не перевелися.

На цих фото добре видно як на окремому столику зліва від більшого продають різнокольорову диявольську приманку, тобто лжедуховні твори Маковій, її соратника "по делу" Олександра Нового та інших ошуканців... Це не реклама цих "одкровень", а, швидше, пересторога!





Вважаймо, дорогі у Христі, бо диявол не спить, а всіляко діє та хитро маскується у цьому часто гріховному світі!

Маковій кинулась з головою у так зване «народознавство» і не тільки. Написала вже чимало книг, статей, поширюючи нібито «безневинні речі», проте її численні забобони лише множаться у свідомості легковірних.

Найперше це все суперечить різко найпершій Господній заповіді:
«Нехай у тебе не буде інших богів, крім Мене…». З цього забороняється
вдаватись до магічних практик, всякого роду ворожби, різного роду
забобонства. Магія завжди залишається магією, яким би кольором її не
окреслювали. Біла магія – частина чорної, без неї існувати не може, бо
діють в окультизмі одні й ті самі сили – злі духи, диявол. У багатьох
християнських молитовниках, книжках, катехизмі є певний перелік гріхів,
що випливає з конкретної заповіді, зокрема й цієї. Це вчать часом і
дітей у школі.

Гарафіна має, отже, магічне сприйняття світу, насамперед церковної
дійсності, молитви, помочі святих. Це простежується у багатьох її
творах. Вивчає традиції українців, посилається на предків, подає й
народознавчі матеріали. Жінка стверджує, що має об’явлення від Бога...
Видно, що вона з Ним «спілкується» немовби з панібратом, який їй
відкриває таємниці людства, гріха і т. д. Вона дивиться в його очі…
Перечитавши критично ряд тих «небесних послань», зрозумів за Божою
ласкою, що це ще одна диявольська пастка. Це не християнський Бог шле
відразу «на молитву» потрібну інформацію, а, швидше, замаскований його
противник-дурисвіт, тобто дідько. Як кажуть у народі – не все золото,
що блищить.

Ознайомлюючись із тими «об’явленнями», бачиш, що Христова правда далека від «догм» Гарафіни Петрівни. Це не є автентичні «надДари» св. Духа, як стверджується, особливо з метою реклами своїх «послань із неба». Було б добре, якщо б священнослужителі сказали стосовно цього свою компетентну думку.

Підходить тут, як на мене, оте біблійне апостола Павла до учня Тимотея:

«…Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. Навчати жінці я не
дозволяю… Адам бо спершу був створений, а Єва потім. І Адам не був
зведений, жінка ж, зведена, завинила…» (1 Тм. 2, 11-14). «А коли хтось
навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого
Христа та побожної науки, той засліплений гордістю, нічого не розуміє,
хворий на пусті змагання та словесні суперечки…» (1 Тм 6, 3-4). Варто
остерігатися нечистих, бабських байок, вправляючись у благочесті (пор.
1 Тм. 4, 7).